Екологічний стан с. Лобойківка
Пам’ятки історії та культури, які знаходяться на території с. Лобойківка
Яка багата красива та різноманітна природа нашого краю, з її лісами, лісопосадками, озерами, болотами, ставками.
При в’їзді в село зі сторони Дніпропетровська по ліву сторону лісопосадка, а потім сосновий ліс, за сосновим – акаційовий. По праву сторону, поля поділені лісопосадками.
За акаційовим лісом, трохи далі від автодороги, вздовж вул. Барикадної озеро Вурма. Вурма – плеса, що витягались волоками, коли рибалки ловили рибу. Площа Вурми – 8 га.
За Вурмою понад селом ідуть болота, а трохи вліво озеро Солоненьке, називають його так тому, що воно знаходиться на солонцях. Болото на солонцях – Солоненьке. Площа Солоненького – 15,9 га.
Лобойківка, як і Петриківка, славиться садками, особливо Петриківською вишнею. Яблуні, груші, сливи, абрикоси є в садах. Вздовж вулиць ростуть дикоростучі дерева – тополі, берези, липи, каштани, клени, акації.
Їдучи дорогою на Дніпродзержинськ по праву сторону, за городами, можна побачити болота порослі очеретом.
Оглянешся назад – на пагорбі красиве село.
Далі справа за болотами – дві хатки, біля них ростуть тополі - це частина вул. Депутатської.
Зліва– болота і пасовище
За Депутатською вулицею – пасовище, а далі частина села, яка називається Козулапівкою. Земля тут піщана, і коли люди гнали пасти кіз, то на піску залишалися сліди від козиних ніг. Тому і назвали козині лапки – Козулапівкою.
За Козулапівкою знаходиться озеро, його перетинає дорога, яка будується. Воно являється «Пам’ятником природи». Його площа, 5 га. Тут різноманітна рослинність, гніздуються водно - болотні птахи. Ходять легенди, що коли цариця Єлизавета їхала в Полтаву, то при зупинці біля озера загубила пенсне.
Далі в далині з права видніється свиноферма. Кругом росте трава, земля піщана де-не де росте маслина
Перед Цари комишами далі від села була колись садиба Гергеля, у 1975 році насадили сосну і зараз там сосновий ліс. А далі, по ліву сторону, видніється озеро Цари комиші. На озері була пристань (плеса що виходили на берег, припинались каюки. Гарний краєвид, але зараз це ставки Рибгоспу, їх площа 729 га. Понад ставками лісопосадки.
Далі автодорога з містком через озерце Солоненьке, його площа – 11 га., біля озерця пасуться корови, але є і гарний берег де можна відпочити і порибалити.
За Солоненьким зліва акаційова посадка, а за нею частина села що зветься Гирівки. А називається вона тому, що частина села була в стороні, як огризок землі.
Якщо повернути з вул.. Кірова між оселями Медяника та Дороша, то правіше стояли хати, які називались «П’ятихатками». Там жив Гавриш Степан Назарович (багатодітна сім’я ), працював у колгоспі. Далі Савченки, батьківщина Савченко Марії Євтихіївної.
Між П’ятихатками і Гирівками знаходилась «Свята криниця», там стояв хрест, який завжди був перев’язаний рушником. Якщо не було дощу, то привозили батюшку, з Петриківки, відправляли молебень. Особливо на свято Григорія (6 травня ), всі люди молилися, просили дощу і дощ йшов
Де ставки - було болото Покасі. На проти озера Солоненького - Брідок (прісна вода). По праву сторону - краєвид села, вірніше вул. Кірова.Цього літа багато боліт повисихало.
В центрі села біля школи є парк - велика площа землі з старими дерева. І коли проходиш через нього, здається наче через великий ліс. А трохи вліво і вниз болото, а далі ставок, який був виритий в 1975 році при директору радгоспу Васильєву, його площа – 4,9га.. Гарна зона для відпочинку. Тут можна порибалити, покупатись, або просто відпочити.
Господарське значення боліт обмежується використанням води для зрошення, рибальства, розведення водоплавної птиці, «Зеленої» зони відпочинку.
Озеро Солоненьке
Лобойківська малина
|
